безбар'єрність

Батьки дітей, які мають важкі орфанні (рідкісні) захворювання, можуть звернутися: До контактного центру Міністерства охорони здоров’я України за номером 0-800-60-20-19 (працює цілодобово). Зателефонувавши на гарячу лінію, повідомте оператору свої дані: хто ви, звідки, яку хворобу має дитина та яка допомога потрібна. Ваш запит зафіксують і передадуть для оперативного вирішення. МОЗ опрацює заявку та поінформує про доступ до потрібних ліків або сприятиме їх доставці до вас. До найближчої дитячої лікарні у вашому населеному пункті. До департаменту охорони здоров’я у вашому регіоні (контакти – за посиланням: https://bit.ly/3NLaJLB), де вас можуть направити до[…Читати далі…]

другого – про вуличну інфраструктуру третього – про громадський простір четвертого – про громадські будівлі та споруди Важливо! Усі розділи мають враховувати особливості воєнного та післявоєнного стану. Детальна інформація про предмет закупівлі, критерії відбору, строки надання послуг – за посиланням https://bit.ly/3aI8ZnL Зверніть, будь ласка, увагу, що подати запити на уточнення або запитання щодо закупівель можна до 10 червня 2022 року. Подання пропозицій – з 3 по 17 червня 2022 року. Нагадаємо, Альбом безбар’єрних рішень – практичний посібник для всіх, хто хоче і може перетворювати простір навколо на безбар’єрний. Він рекомендує[…Читати далі…]

Проводьте з дитиною бесіди, як поводитися у натовпі. Дайте чіткі інструкції, що робити, якщо загубилася. Проговоріть та визначте місце, де зустрінетесь, якщо раптом дитина загубиться. Якщо дитина маленька і не може назвати своє та ваше ім’я, скористайтесь бейджем чи биркою, на яких зазначте своє ім’я та контакти. Прикріпіть бирку до одягу, який дитина не залишить (до светра чи штанців, а не до рюкзака чи куртки, які вона може зняти й забути). Також можна покласти до кишені дитини записку. Увімкніть геолокацію на телефоні дитини або скористайтесь смарт-годинником з геолокацією. На основі[…Читати далі…]

У літніх людей дуже розвинений страх смерті, будь ласка, пам’ятайте насамперед це. Свій страх вони часто ховають за словами «мені вже немає чого втрачати» або «я своє пожив/-ла». Момент такого демонстративного прийняття смерті свідчить тільки про потужний механізм захисту, тому людина потребує дуже делікатного сповіщення про втрату близького. Це допоможе мінімізувати травму, яку вона отримає. Не тягніть довго з розмовою, бо більшість все одно відчуває, що щось негаразд. Чим довше не буде звістки про втрату, тим більше тривожності, розпачу чи страхів з’явиться у людини. Якщо ви не маєте змоги говорити[…Читати далі…]

Той, хто втратив близьких. Хто пережив полон. Хто зазнав насильства. Хто бачив смерть. Хто був на передовій. Хто жив в окупації. Ніхто з цих людей не має залишитися наодинці зі своїм болем. Бо країна, яка ще у мирний час взяла курс на безбар’єрність, і де людина – найвища цінність, продовжить створювати рівні можливості і під час війни. І після перемоги Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку ініціювала перша леді Олена Зеленська, – це про рівні можливості для кожного повернутися до життя, залишивши пережиті жахи війни позаду. Будучи частиною[…Читати далі…]

На порталі Дія у розділі «Дія. Бізнес без бар’єрів» розповідаємо, як один із найбільших сайтів пошуку роботи у воєнний час: підтримує армію, волонтерів та цивільних допомагає залучати допомогу з-за кордону робить процес працевлаштування швидшим і результативнішим Деталі – за посиланням https://bit.ly/39zDWda «Бізнес без бар’єрів» – спільнота прогресивних мотивованих компаній, яка об’єдналася навколо ініціативи першої леді Олена Зеленська «Без бар’єрів». Наразі спільнота налічує 21 компанію, кожна з яких спрямовує зусилля на підтримку українського суспільства. Разом ми непереможні! #РазомСильніші #разомпереможемо #бізнесбезбарєрів #bezbariernist #безбарєрність #barrierfree

Порушення зору бувають різного рівня – людина може бачити погано або ж бути повністю незрячою. Більшість людей з порушеннями зору (близько 90%) мають залишковий зір, тобто можуть бачити контури предметів, відрізняти світло і тінь. Хибно вважати, що людина з інвалідністю потребує допомоги лише тому, що має інвалідність. Незрячі люди можуть робити те ж, що й решта, наприклад, пересуватись містом чи користуватися транспортом. Але іноді без допомоги супроводжуючого це вимагає більше зусиль та часу. В умовах війни, коли кожна секунда може вберегти життя, бажано, щоб у незрячої людини був супроводжуючий. Він[…Читати далі…]